Прямо зараз викинь весь мотлох, все, що не працює.

Запальничку, у якій випав "камінчик". Бери і неси в сміття.

"Домашній" одяг з витягнутими колінами і светри з катишками. ЯКА ДАЧА? В сміття!

Навушники з одним вухом. Старі "ще трохи" батарейки. Дохлий плеєр і колонки. Старий діалапний модем — він навіть на Авіто за 10 рублів нікому не потрібен.

Надщерблений посуд. Тобі не стрьомно з таких чашок чай пити і гостям наливати? Залиш мотлох біля смітника — може згодиться комусь.

Розсилку на форумах, звідки тобі раз на рік тільки робот шле електронну листівку з днем народження.

"Френдів" у соцмережах. Тебе ще не дістали повідомлення "Як справи?" Ти що, серйозно віриш, що їм справді цікаво? Так вони просто затикають своє нудне життя ТВОЇМ часом. А ті, кому справді — ті і так знають.

Листочок з дієтою на холодильнику (oh, please!).

Порожні розмови по телефону. Ти вже і так знаєш, що тобі скажуть, so why bother...

Тридцять три будильники на мобілці. Залиш один. Тоді ти його почуєш.

Фільм, який ви не додивилися, сто п'ятсот торрентів і папку "розібрати" (або як вона у тебе там зветься) на компі. Не розбереш.

Звичку запізнюватися — теж туди ж. Вона навіть бомжам не потрібна.

Жаль про невиконане, незароблене, недосягнуте. Про зроблене і вибране. У той момент це був кращий вибір тодішнього тебе. І відпустити.

Триста кіло макулатури зі старих журналів, звітів з "мітингів" і "брифінгів", універських лекцій — зараз вікіпедія актуальніша, ніж та інформація.

Старий стілець.

Порожні, непотрібні відносини.

Залишки косметики, готельні баночки-мила, пробники, порожні склянки.

Черги в магазин і ощадкасу — вчися користуватися інтернетом по-новому, з користю.

Слова "Я не вмію", "Я не знаю". Дізнайся, розберися, навчися. У Брендона Буршара я почула приголомшливу фразу — "Якщо ми обгорнемо свій розум навколо цього ..." У тебе є півтора кілограма непогано сконструйованого мозку — навчися користуватися і ним теж.

Обіцянки "Коли-небудь зателефонувати, зайти, принести". Якщо ВОНО "висить" більше тижня і ніхто не помер — значить, не треба.

Манеру "поступатися", страх постаріти і боязнь нового — все-все.

Чим раніше викинеш мотлох, тим швидше в твоєму житті з'явиться нове, сучасне і класне. Таке, яке подобається.

Фото, де ти собі не подобаєшся, стоп'ятсот смс-ок "ти де?" і "абонент залишив голосове повідомлення", непотрібні розсилки з поштової скриньки, звичку просирати час перед телевізором — в смітник прямо зараз!

Вдихни на повні груди.
Ось він запах свободи — ти його вже відчуваєш.
Залишилося небагато — пройдися по вулиці, провітри мозок.
Там добре.
Там — життя.
Це працює.

© Світлана Грачова