Гошівський монастир

Розкинувсь монастир на цім горбочку, Златаві купола здалека б'ють, Тут святість пробивається вже з рочку, Замолюють гріхи, святу водичку п'ють. Із Богом хочеться побуть на ґанку - Монахи тут снують з самого ранку, Життя у спокої щоденно йде, Тут кожен Ласку Божу віднайде.

Знову покликали гори Карпати –

Все про чарівність їх будем знати!

Сині вершини, бистрії ріки,

Квітів пахучих цілющії ліки.

Гори – чекайте! Я до вас лину –

Пісня кохання звучить безупину.

Ось верховину цю я підкоряю

Потрохи піднімаюсь догори.З пташиного польоту висоти.
І зверху все навколо оглядаю

І тільки звуки , тільки колір ,

І тільки гори й небовись , 

Потоків цокотять підкови -

Тут все , як вчора , як колись.

Ти зупинись , до гір молись ,

Щоби вони дали нам силу

В той час , коли життя не миле , 

Так , як і я , завжди кріпись

Могутнім духом гір високих - 

Вони життя й наш вічний спокій.