ЖОВТЕНЬ
Стоять осики на узліссі,                                               
Тремтливі, голі та сумні,
Бо на зволоженій землі
Поволі тліє їхнє листя.
З туману скирта жовтобока
У небо нишком погляда,
І на чоло її сіда
Сонлива хмара сіроока.
А в лісі в їжаків на спинах
Під цокіт білочок рудих
Останні запашні гриби
Пливуть у шелесті осіннім.
А. Костецький



 ЖОВТЕНЬ І ЛИСТОПАД
Жовтень кликав листопада:
—  Брате, йди, потрібна рада!
Що робити маю я?..
Погиба краса моя...
Кучері мої злотисті
З верховіть вітриська бистрі
Обдирають кожен день,
Залишають голий пень.
Листопад на нього глянув:
—  В гості буду рано-рано
І тобі твою красу
В подарунок принесу.
Ніч минула; жовтий ліс
Похмурнішав і обліз.
Друга — й зовсім занімів,
Білу шапочку надів.
Жовтень сумно усміхнувся,
Вправо, вліво обернувся
І побачив: листопад
Марно не дає порад.
М. Калачуба


 

Покрова пресвятої богородиці!

Прикмети та обряди. 

 

„Покрова – це велике свято на всю осінь.До Покрови все треба поробити, до Покрови утеплити треба все: і вікна, і двері – поліпити припічок і призьбу, помазати долівку й вибілити все”.
В українському традиційному календарі Покрова визнається великим „годовим” святом, а тому працювати цього дня – великий гріх. Кожний поважний господар вважав справою честі закінчити до цього дня всі роботи на полі, а господиня – приготувати хату до зими. На того, хто не встигав упоратися до свята, поглядали з осудом: „Хто сіє по Покрові, той не матиме що дати корові”, або „По Покрові – сівба вдовина та сирітська”. Бо тільки немічні й самотні не могли вчасно впоратися з роботою.

Щоб тепло трималося в оселі протягом усієї зими, господині вдавалися до магічних дій та замовлянь, які з огляду на сьогоднішні газові проблеми не втратили, мабуть, своєї актуальності й можуть стати в пригоді сучасним господиням. Отож треба встати вдосвіта, до схід сонця встигнути розтопити в печі й швиденько затулити пічну заслонку із примовкою: „Покров, натопи хату без дров!” або „Заганяю тепло в хату, щоб нам всім не хорувати!”. 
важалося, що саме Покрова поділяє рік на теплу й холодну половини і символізує перехід із осіннього циклу календарних свят до циклу свят зимових. Народною уявою цей переломний момент у природі наділявся священними властивостями. Вважалося, що цього дня можна передбачити погоду на найближче півріччя. Після Покрови очікували „друге бабине літо” – кілька останніх у цьому році теплих днів. Є жартівливе прислів'я: „ Як були жнива – баба нежива, як прийшла Покрова, то баба жива-здорова”. На Покрову, кінчивши „літню роботу” в полі, жінки приступали до „зимової”, тобто бралися прясти, шити й вишивати. На більшості території нашої країни після 14 жовтня дівчата винаймали у якої-небудь удовиці або солдатки хату й розпочиналися вечорниці й досвітки, що тривали аж до Великоднього посту. На „вечурках” молодь не тільки розважалася співами й іграми, а й працювала: дівчата готували собі „скриню”, тобто посаг, що був обов'язковою умовою шлюбної угоди.

 Традиційно в Україні Покрова сприймається не тільки як велике релігійне свято, а й як свято національне. Особливо пишно його справляють у Києві, де щороку відбувається „Козацьке свято на Подолі” й урочистості, присвячені заснуванню Києво-Могилянської академії. У багатьох містах України відроджується традиція покровських ярмарків. Свято Покрови все більше усвідомлюється як загальнодержавне.

Сьогодні, 14 жовтня, за повір'ям, Божа Матір з'явилася у Влахернському храмі у Константинополі ще в 910 році. В цей день незаміжні дівчата вимовляють таку приказку і просять Матір Божу: "Покрий Землю сніжком, а мене хорошим муженьком! АМІНЬ!" За таку довгу історію свята Покрова Пресвятої Богородиці обросла численними обрядами, традиціями і прикметами. Самою головною традицією на Покрову вважалося закінчити всі польові роботи, врожай до цього дня повинен був бути зібраний. Народ відзначав цю радісну подію. З цього дня у всіх хатах та будиночках починали обігріватися і топити печі. Адже саме в цей день вважалося, що Осінь зустрічається з Зимою. У цей день у дівчат починався весільний сезон, вони чекали суженого і ворожили. Погодні прикмети на Покрову пресвятої богородиці: Якщо в цей день випав сніг - це вважалося до гарної зими і спокійного сімейного благополуччя. Помічали, що якщо почався відліт журавлів значить буде сувора зима. Вітер, якщо дув з півдня, також говорив про холодну і сніжну зиму. Якщо ж вітер був змінний - значить зима буде з відлигами. Так як Покрова Пресвятої Богородиці один з найважливіших церковних свят в цей день заборонялося працювати вдома і на городі, не можна лихословити, сваритися з людьми

Источник: http://u-news.com.ua/15269-pokrova-presvyatoyi-bogorodic-prikmeti-ta-obryadi.html
©

Ну от і все.
Почавсь осінній дощ.
І літо залишилося у згадках
Широких вулиць
І спекотних площ
Думки сплітались в невідомому порядку.

А ми ішли вперед.
Туди, де час
З калюж промоклих дивиться так щиро…

Нелітній дощ
В житті у нас почавсь.
Осінній, сірий.
Так. Осінньо-сірий.

           марина кузьменко

ОСІНЬ

Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград,
І різні яблука ренет
Солодкі стануть, наче мед.
Коли огляне баштани —
Надмуться гордо кавуни,
І запишається в хустках
Товста капуста на грядках.
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим: —
Заходь у гості, щедра осінь!

І. Кульська

Гошівський монастир

Розкинувсь монастир на цім горбочку, Златаві купола здалека б'ють, Тут святість пробивається вже з рочку, Замолюють гріхи, святу водичку п'ють. Із Богом хочеться побуть на ґанку - Монахи тут снують з самого ранку, Життя у спокої щоденно йде, Тут кожен Ласку Божу віднайде.

Знову покликали гори Карпати –

Все про чарівність їх будем знати!

Сині вершини, бистрії ріки,

Квітів пахучих цілющії ліки.

Гори – чекайте! Я до вас лину –

Пісня кохання звучить безупину.

Ось верховину цю я підкоряю

Потрохи піднімаюсь догори.З пташиного польоту висоти.
І зверху все навколо оглядаю

І тільки звуки , тільки колір ,

І тільки гори й небовись , 

Потоків цокотять підкови -

Тут все , як вчора , як колись.

Ти зупинись , до гір молись ,

Щоби вони дали нам силу

В той час , коли життя не миле , 

Так , як і я , завжди кріпись

Могутнім духом гір високих - 

Вони життя й наш вічний спокій.

Не гоніться за примарним - за майном, за званнями: це наживається нервами десятиліть, а конфіскується в одну ніч.
Живіть з рівною перевагою над життям - не лякайтеся біді і не томіться за щастям. Адже все одно і гіркого не до віку, і солодке не назавжди. Досить з вас, якщо ви не замерзаєте і якщо спрага і голод не рвуть вам кігтями нутрощі. Якщо у вас не переламаний хребет, ходять обидві ноги, згинаються обидві руки, бачать обидва ока і чують обидва вуха - кому вам ще заздрити? Заздрість до інших найбільше з'їдає нас же самих.
Протріть очі, омийте серце і вище за все оцініть тих, хто любить вас і хто до вас тягнеться. Не ображайте їх, не сваріть.
Ні з ким з них не розлучайтеся у сварці. Адже ви ж не знаєте, можливо, це ваш останній вчинок і таким ви залишитеся у їхній пам'яті».

© Олександр Солженіцин «Архіпелаг ГУЛАГ»

Вчіть своїх дітей, що для того, щоб бути щасливими
В житті не треба мати нічого додатково:
Ні людини, ні місця, ні якоїсь речі,
Що справжнє щастя перебувати всередині них самих.

Вчіть їх, що вони самодостатні.

Вчіть своїх дітей, що поразка - це тільки вигадка,
Що кожна спроба - це успіх,
І що кожне досягнення призводить до перемоги,
І що перша перемога не менш почесна, ніж остання.

Вчіть своїх дітей, що вони всі з'єднані з усім життям,
Що вони - Одні з усіма людьми,
І що вони ніколи не розділені з Богом.

Вчіть своїх дітей, що вони живуть у світі
Неймовірного достатку,
Що всього в цьому світі достатньо для всіх,
І все це однакове для всіх,
А не знаходиться в накопиченні більшості,
Яке ця ж більшість і отримує.

Вчіть своїх дітей, що чого б вони не захотіли у своєму житті мати
не є негідно або нездійсненно.
Що їм не треба змагатися з іншими через щось.

Вчіть своїх дітей, що їх ніколи не будуть засуджувати,
Що їм не треба турбуватися, щоб завжди бути правими.
Що їм не треба бути кращими
Щоб виглядати прекрасними в очах Бога.

Вчіть своїх дітей, що наслідок і покарання
Не одне і те ж.
Що смерті немає в світі,
І що Бог ніколи нікого не засуджує.

Вчіть своїх дітей, що для любові немає умов,
І що їм не треба турбуватися, якщо вони втрачають вашу любов або ще чиюсь і що їхня власна любов, подарована безумовно,
Найбільший подарунок, який вони тільки можуть дати світові.

Вчіть ваших дітей, що бути особливим
не означає бути кращим,
Що показувати перевагу перед іншими
не означає, що люди зможуть побачити, ким ці люди є насправді.
І що найбільше зцілення в знанні:
«Мій спосіб не означає краще, мій спосіб - просто інший»

Вчіть ваших дітей, що немає нічого,
Що б вони не змогли зробити в житті.
Що ілюзія незнання про закони Всесвіту викорінюється з планети Земля.
І що єдине, що необхідно повернути всім людям на планеті
Це нагадування про те, ким вони є насправді.

Вчіть цього своїх дітей не через слова,
Але через свої дії.
не через дискусії,
А через демонстрування.

І те, що ви будете робити, ваші діти будуть відображати
І так, як ви живете зараз - вони будуть жити.

Вчіть їх цього, і ви навчите їх великому.
І пам'ятайте ...

Ми всі єдині.

© Ніл Дональд Уолш

"Христос воскрес!”-десь пролунало,
І на душі святково стало.
Ось кошики із рушниками
Несуть до церкви із пасками.

Святково свічки засвітились,
І всі частунки освятились.
“Христос воскрес”-лунають дзвони.
Хай зникнуть всякі перепони!

Хай у душі панує свято,
Хай успіхів буде багато!
Хай завжди і у всім щастить.
І хай вас Бог благословить!

добре коли тихо і вітер спить
добре коли досить і не болить
гарно якщо міняєш старе на нове
гарно якщо добре — ось це і все!

Іра Фляк

У кожної маски рідне обличчя,
у мене їх вдосталь, одна лиш душа… 
Вона, як і інші, болить, боїться,
забуваючи, що існує межа…

В моєму театрі усміхнених масок,
немає печалей, завжди мало слів…
Сповнений відчаєм, стомлений фарсом,
розпинаюся між пробілами днів…

Не треба ні Од мені, ні дифірамбів,
щоночі вимолюю лише одне…
Повірити людям, повірити в правду,
забути про страх, що з’їдає мене…

Юрій Матвійчук

                           Карпатські крокуси

Прямо зараз викинь весь мотлох, все, що не працює.

Запальничку, у якій випав "камінчик". Бери і неси в сміття.

"Домашній" одяг з витягнутими колінами і светри з катишками. ЯКА ДАЧА? В сміття!

Навушники з одним вухом. Старі "ще трохи" батарейки. Дохлий плеєр і колонки. Старий діалапний модем — він навіть на Авіто за 10 рублів нікому не потрібен.

Надщерблений посуд. Тобі не стрьомно з таких чашок чай пити і гостям наливати? Залиш мотлох біля смітника — може згодиться комусь.

Розсилку на форумах, звідки тобі раз на рік тільки робот шле електронну листівку з днем народження.

"Френдів" у соцмережах. Тебе ще не дістали повідомлення "Як справи?" Ти що, серйозно віриш, що їм справді цікаво? Так вони просто затикають своє нудне життя ТВОЇМ часом. А ті, кому справді — ті і так знають.

Листочок з дієтою на холодильнику (oh, please!).

Порожні розмови по телефону. Ти вже і так знаєш, що тобі скажуть, so why bother...

Тридцять три будильники на мобілці. Залиш один. Тоді ти його почуєш.

Фільм, який ви не додивилися, сто п'ятсот торрентів і папку "розібрати" (або як вона у тебе там зветься) на компі. Не розбереш.

Звичку запізнюватися — теж туди ж. Вона навіть бомжам не потрібна.

Жаль про невиконане, незароблене, недосягнуте. Про зроблене і вибране. У той момент це був кращий вибір тодішнього тебе. І відпустити.

Триста кіло макулатури зі старих журналів, звітів з "мітингів" і "брифінгів", універських лекцій — зараз вікіпедія актуальніша, ніж та інформація.

Старий стілець.

Порожні, непотрібні відносини.

Залишки косметики, готельні баночки-мила, пробники, порожні склянки.

Черги в магазин і ощадкасу — вчися користуватися інтернетом по-новому, з користю.

Слова "Я не вмію", "Я не знаю". Дізнайся, розберися, навчися. У Брендона Буршара я почула приголомшливу фразу — "Якщо ми обгорнемо свій розум навколо цього ..." У тебе є півтора кілограма непогано сконструйованого мозку — навчися користуватися і ним теж.

Обіцянки "Коли-небудь зателефонувати, зайти, принести". Якщо ВОНО "висить" більше тижня і ніхто не помер — значить, не треба.

Манеру "поступатися", страх постаріти і боязнь нового — все-все.

Чим раніше викинеш мотлох, тим швидше в твоєму житті з'явиться нове, сучасне і класне. Таке, яке подобається.

Фото, де ти собі не подобаєшся, стоп'ятсот смс-ок "ти де?" і "абонент залишив голосове повідомлення", непотрібні розсилки з поштової скриньки, звичку просирати час перед телевізором — в смітник прямо зараз!

Вдихни на повні груди.
Ось він запах свободи — ти його вже відчуваєш.
Залишилося небагато — пройдися по вулиці, провітри мозок.
Там добре.
Там — життя.
Це працює.

© Світлана Грачова

                      Загадки про воду  

Без рук, без ніг, а цілий світ пройде. (вода)

Що тече, не зупиняється? (вода)

Що шумить без вітру? (вода)

У чому дірки не вивертиш? (у воді)

Де вода стоїть стовпом? (у склянці)

Яким стане білий камінь,

Якщо його вкинути в Чорне море? (мокрим)

Ледве тремтить на вітерці

Стрічка на просторі,

Вузький кінчик у джерелі,

А широкий у море. (Ріка)

З висоти великий зриваючись,

Грізно він реве

И, об камені розбиваючись,

Пеною встає. (Водоспад)

Усі обходять це місце:

Тут земля начебто тісто,

Тут осока, купини, мохи...

Немає опори для ноги. (Болото)

Він без рук, він без ніг

Із землі пробитися смог,

Нас він улітку, у саму спеку,

Крижаний напуває водою. (Джерело)

Посередині поля лежить дзеркало:

Стекло блакитне, а рама зелена. (Ставок)

Навкруги вода,

А с питвом лихо. (Море)

До мами-річці я біжу

И мовчати я не можу

Я її синок рідний,

А народився я навесні. (Струмок)

Ранком намисто заблискали,

Всю траву собою заткали,

А пішли шукати їх удень,

Шукаємо, шукаємо - не знайдемо. (Роса)

По морю йде, іде,

А до берега дійде -

Отут вона й пропаде. (Хвиля)

У морях і річках живе, Але часто по небу літає. А як набридне їй літати, На землю падає знову.

З небокраю, з-за діброви,
Вийшли воли чорноброві:
Принесли водиці дзбан,
Полили і ліс, і лан.
(Хмари)

Не ставок і не ріка,
Мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто,
Що воно за дивне місце?
(Болото)

Якщо руки ваші в ваксі,
Якщо на ніс сіли клякси,
Хто тоді ваш перший друг,
Змиє бруд з лиця і рук?
(Вода)

                        Прислів’я та приказки про воду

Без води й борщу не звариш.

• Без води і не туди, і не сюди.

• Вода ума не мутить та й голови не смутить.

• Ваша вода мокра, ще й зимна.

• У воді стоїть, а води просить.

• Вивели його на чисту воду.

• Від великої води надійся шкоди.

• Вода знайде собі дорогу.

• Вода греблю рве.

• Вода в решеті не встоїть.

• В решеті води не наносиш.

• Вода все сполоще, крім лихого слова.

• Вода в одного бере, а другому дає.

• Води – хоч топитись, та нема де напитись.

• Водою воду не загадиш.

• В океані води не зміряєш.

• Вчорашньої води не доженеш.

• Не все переймай, що по воді пливе.

• Чим глибша вода, тим більша риба.

• Глибока вода не каламутиться.

• За водою підеш, то й не вернешся.

• З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.

• І вода як на місці стоїть, то засмерджується.

• Коло води ходячи, умочишся.

• Пролиту воду назад не збереш.

• Проти води пливе.

• Тиха вода береги рве.

• Глибока вода тихо пливе.

• Він, як вода, скрізь просочиться.

• Де вода, там і біда.

• Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.

• Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає.

• Води – хоч мий ся, ліса – хоч бийся, хліба – хоч плач.

• Не виливай кала мутну воду, доки чисту не знайдеш.

• Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.

• Не плюй у крини цю, бо доведеться з неї ще води напитися.

• Хто хоче чистої води, нехай іде до джерела пити.

• Не спитавшись броду, не сунься у воду.

• Він такий, що й у ложці води втопиться.

• Як води боятися, то не купатися.

• Вода крапля по краплі і камінь довбає.

• Прийшло з води, пішло з водою.

• У каламутній воді рибу ловлять.

• Він без кінця воду варить.

• Він із води сухим вийде.

• Він і на холодну воду дме.

• Він у десятьох водах митий.

• Тиха вода греблю рве.

• Тиха вода найглибша.

• Де вода, там і верба.

• Мала вода – великий шум.

• Чий берег, того й вода.