Покрова пресвятої богородиці!
Прикмети та обряди.
„Покрова – це велике свято на всю осінь.До Покрови все треба поробити, до Покрови утеплити треба все: і вікна, і
двері – поліпити припічок і призьбу, помазати долівку й вибілити все”.
В українському традиційному календарі Покрова визнається великим
„годовим” святом, а тому працювати цього дня – великий гріх. Кожний
поважний господар вважав справою честі закінчити до цього дня всі роботи
на полі, а господиня – приготувати хату до зими. На того, хто не
встигав упоратися до свята, поглядали з осудом: „Хто сіє по Покрові, той
не матиме що дати корові”, або „По Покрові – сівба вдовина та
сирітська”. Бо тільки немічні й самотні не могли вчасно впоратися з
роботою.
Щоб тепло трималося в оселі протягом усієї зими,
господині вдавалися до магічних дій та замовлянь, які з огляду на
сьогоднішні газові проблеми не втратили, мабуть, своєї актуальності й
можуть стати в пригоді сучасним господиням. Отож треба встати вдосвіта,
до схід сонця встигнути розтопити в печі й швиденько затулити пічну
заслонку із примовкою: „Покров, натопи хату без дров!” або „Заганяю
тепло в хату, щоб нам всім не хорувати!”.
важалося, що саме Покрова поділяє рік на теплу й холодну половини і
символізує перехід із осіннього циклу календарних свят до циклу свят
зимових. Народною уявою цей переломний момент у природі наділявся
священними властивостями. Вважалося, що цього дня можна передбачити
погоду на найближче півріччя. Після Покрови очікували „друге бабине
літо” – кілька останніх у цьому році теплих днів. Є жартівливе
прислів'я: „ Як були жнива – баба нежива, як прийшла Покрова, то баба
жива-здорова”. На Покрову, кінчивши „літню роботу” в полі, жінки
приступали до „зимової”, тобто бралися прясти, шити й вишивати. На
більшості території нашої країни після 14 жовтня дівчата винаймали у
якої-небудь удовиці або солдатки хату й розпочиналися вечорниці й
досвітки, що тривали аж до Великоднього посту. На „вечурках” молодь не
тільки розважалася співами й іграми, а й працювала: дівчата готували
собі „скриню”, тобто посаг, що був обов'язковою умовою шлюбної угоди.
Традиційно в Україні Покрова сприймається не тільки як велике релігійне
свято, а й як свято національне. Особливо пишно його справляють у Києві,
де щороку відбувається „Козацьке свято на Подолі” й урочистості,
присвячені заснуванню Києво-Могилянської академії. У багатьох містах
України відроджується традиція покровських ярмарків. Свято Покрови все
більше усвідомлюється як загальнодержавне.
Сьогодні, 14 жовтня, за
повір'ям, Божа Матір з'явилася у Влахернському храмі у Константинополі
ще в 910 році. В цей день незаміжні дівчата вимовляють таку приказку і
просять Матір Божу: "Покрий Землю сніжком, а мене хорошим муженьком!
АМІНЬ!"
За таку довгу історію свята Покрова Пресвятої Богородиці обросла
численними обрядами, традиціями і прикметами.
Самою головною традицією на Покрову вважалося закінчити всі польові
роботи, врожай до цього дня повинен був бути зібраний. Народ відзначав
цю радісну подію.
З цього дня у всіх хатах та будиночках починали обігріватися і топити
печі. Адже саме в цей день вважалося, що Осінь зустрічається з Зимою.
У цей день у дівчат починався весільний сезон, вони чекали суженого і
ворожили.
Погодні прикмети на Покрову пресвятої богородиці:
Якщо в цей день випав сніг - це вважалося до гарної зими і спокійного
сімейного благополуччя. Помічали, що якщо почався відліт журавлів
значить буде сувора зима. Вітер, якщо дув з півдня, також говорив про
холодну і сніжну зиму. Якщо ж вітер був змінний - значить зима буде з
відлигами.
Так як Покрова Пресвятої Богородиці один з найважливіших церковних свят в
цей день заборонялося працювати вдома і на городі, не можна
лихословити, сваритися з людьми
Источник:
http://u-news.com.ua/15269-pokrova-presvyatoyi-bogorodic-prikmeti-ta-obryadi.html©
