речовини в моєму рюкзаку

                                                 Речовини в моєму рюкзаку

                                                               поліестер

Поліестер – це синтетична тканина, яка викликає приємні відчуття при дотику до неї. За своєю м’якості вона сильно нагадує натуральний хлопок. Вироби з поліестеру хороші тим, що не вимагають особливого догляду. Даний матеріал відрізняється чудовою повітропроникністю,

Поліестер – це дуже міцний матеріал. Це важливо для виробництва сумок і валіз. У даному випадку вельми корисною вважається і його здатність швидко сохнути. Якщо вам терміново потрібен ваш рюкзак, виконаний з поліестеру, але він брудний, то можете випрати його і почекати зовсім небагато, поки він повністю не висохне.

Поліестер – це одна з небагатьох тканин, якій не страшні впливу УФ -променів. Не можна не відзначити і той факт, що на поверхні виробів з даного матеріалу практично ніколи не утворюється жирних і стійких плям. 

Поліестер – це унікальний у своєму роді матеріал. Щоб у цьому переконатися, перерахуємо його засновані характеристики:

  Легко піддається пранню, оскільки яких-небудь стійких плям на ньому не утворюється.

  Після прання тканина висихає за лічені хвилини.

  Поліестер стійко переносить будь-яке зминання і розтяг.

  Відрізняється великим терміном служби. За весь цей час він не втрачає яскравості, не сідає і не розтягується.

З поліестеру зроблений муй рюкзак і пенал.

 

                                                                   Каучук

Каучук — еластичний матеріал, який отримують при коагуляції латексукаучуконосних рослин, головним чином бразильської гевеї, що росте в тропічних країнах.

 Дерево культивується в Південно-Східній Азії, Малайзії, Індонезії, Шрі-Ланці,Камбоджі, Таїланді, Сараваці і Брунеї. На території України кліматичні зони, придатні для виростання каучуконосних рослин, відсутні. Натуральний каучук талатекс натурального каучуку Україною купує за кордоном. 

З каучуку зроблена гумка для стирання. Спочатку для стирання написаного користувалися хлібним м’якушем. Коли з Латинської Америки завезли перший каучук, виявилось, що він стирає краще, і в1770 році англієць Джозеф Прістлі виготовив першу справжню гумку. А для того, щоб гумка була кращою в каучук додавали крейду і пудру зі скла. Часом гумку називають ще й резинкою. Латинське слово „резина” означає „смола”. Резину спочатку вміли робити тільки з каучуку. А каучук – це смола „плакучого дерева”. На язиці індіанців „кау” означає „дерево”, а „учу” – „плакати”. На латинській мові каучук називали „гуммі еластікус”. В перекладі „пружний”. А перетворити  еластикус в гумку було вже зовсім нескладно. 1839 року Чарлз Гуд'їр винайшов процес вулканізації, який значно покращив якість та міцність гуми, що вироблялася з натурального каучуку.

                                                   Деревина

  У повсякденному житті і техніці деревиною називають внутрішню частину дерева, що лежить під корою. У ботаніці під деревиною, або ксілемой, мають на увазі тканину або сукупність тканин, що утворилися з прокамбію або камбію. Деревина є однією із складових частин судинно-волокнистого пучка і протиставляється звичайно інший складової частини пучка, що походить з того ж прокамбію або камбію - лубу, або флоемі. При утворенні судинно-волокнистих пучків з прокамбію спостерігаються 2 випадки: або всі прокамбіальние клітини перетворюються в елементи деревини і лубу - виходять так звані замкнуті пучки (вищі спорові, однодольні та деякі дводольні рослини), або ж на кордоні між деревиною і лубом залишається шар діяльної тканини - камбій і виходять пучки відкриті (дводольні і голонасінні).

Основна структурна одиниця деревини любих порід —клітковина. Клітковина в початковій стадії розвитку має доволі еластичну і легкопроникну для води і водних розчинів оболонку. З віком, міцність оболонки різко підвищується, а проникність знижується внаслідок перетворення її в високомолекулярні органічні з'єднання: целюлозу, геміцелюлозу і лігнін.

Виготовлені олівці, лінійки, пенали , деревина є основою для виготовлення паперу.

 

                                                      Графіт

Графіт (від грец. γραφο — писати) — мінерал класу самородних напівметалів, найстійкіший у земній корі кристалічний різновид вуглецю.

Писень — староукраїнська назва графіту. Стержень простого олівця виготовлений з графіту.

 Чим більше в стержні графіту, тим м’якше (і відповідно, темніше) грифель олівця. Твердість грифелю надає глина. Глина — це складна суміш природних силікатів (солі кремнію). Глину змішують з графітом в різних пропорціях і обпалюють в печах. Отримана однорідна маса тонко перемелюється і йде на грифелі. Цікаво відзначити, що цю масу ще й плавленим воском просочують для остаточного коректування твердості. Дехто вважає, що графіт олівців жирний на дотик саме через віск, але це не так — графіт сам по собі має таку властивість.
Таким чином, грифель олівця — це спеціально оброблена суміш графіту, глини, воску. Коли ми малюємо, відбувається розшарування кристалічної решітки графіту, і його атоми лягають на поверхню шестикутними площинами.

Саме слово олівець походить від тюркських слів «кара» — чорний (згадайте пустелю Кара-Кум) і «даш» — камінь (ім'я Дарина, Даша в перському означають сильна і перемагає).

 

Просто так, для довідки, наведу орієнтовний склад кольорового олівця:
• Органічний барвник +
• пластифікатор (стеарин, наприклад, з якого роблять свічки) +
• тальк (до речі, найм'якший мінерал за шкалою Мооса)
каолін (біла глина, її використовують у виробництві порцеляни та в косметиці) +
• клей КМЦ (KарбоксіМетилЦеллюлоза) — сполучна речовина.

                                                     Пластмаса

Трохи більше ста років тому брати Хайетт в Нью-Джерсі (США) у пошуках міцною, але пухкої маси для друкарських валиків створили добре форма матеріалу з нізконітрованной папери і камфори. Так з'явилося на світ перше штучне полімерне речовина, що отримало назву "целулоїд". 
В даний час в нашому розпорядженні є широка палітра настільки різних синтетичних речовин, що самі фахівці навряд чи можуть охопити все її різноманіття. А для неспеціалістів пластмаси - це найбільшхарактерний продукт сучасної хімії

Якщо в XIX столітті пластмаси замінювали лише дорогі та рідкісні матеріали - слонову кістку, бурштин, перламутр, то на початку нашого століття їх почали використовувати замість дерева, металу, порцеляни. Зараз пластмаси не можна назвати "замінниками". Багато сучасних пластмаси перевершують за своїми властивостями більшість природних матеріалів. Багато з них мають такі цінні якості, що у них немає аналогів в природі. Виробництво пластмас розвивається значно швидше, ніж виробництво металів. 

Пластмаса зустрічається в дуже багатьох елементах шкільного приладдя : деталі рюкзаків, ручки, замочки, лінійки,деталі в папках для зошитів та інше.

   

                                               Целюлоза

Целюло́за — природний полімер, полісахарид, волокниста речовина, головна складова частина оболонки рослинних клітин. У найбільшій кількості міститься у деревині, волокнах бавовни, льону і ін.

Для виготовлення гладкого, міцного і білого паперу застосовують волокнисті матеріали, які не містять лігнін, наприклад деревну целюлозу, бавовну, льон. Для інших видів паперу застосовують целюлозу разом з більш дешевою деревинною масою, яка містить лігнін. 
Деревна целюлоза – високоякісний волокнистий матеріал. Її отримують з деревини

Деревна маса широко використовується для виготовлення різних видів паперу і картону. Нещільно прилягаючі частинки деревної маси надають паперу крупнопористу структуру і велику всотуючу здатність. 
Гарні напівфабрикати можуть бути отримані не тільки з деревини, але й з іншої рослинної сировини. Наприклад, високоякісний папір можна отримати з бавовни, льону, які містять до 80 – 90% целюлози і майже не містять лігніну (табл. 2). В склад паперу вводять різноманітні домішки для регулювання його властивостей: наповнювачі, проклеюючі речовини, підцвітки та ін. Папір - це листи або стрічки, що складаються в основному з целюлозних волокно, деревної целюлози і деревної маси, бавовни, льону і деяких інших, з масою 1 м2 до 250 г . Картон має масу 1 м2 вище 250 г . Крімтого, папір, як правило одношарова, а картон - багатошаровий. Поряд з целюлозними волокнами папір може містити наповнювачі (наприклад, каолін - білу порцелянову глину), проклейку (наприклад, каніфольний клей), підцвітки (наприклад, у вигляді синіх і фіолетових барвників) і обов'язково близько 7% вологи. При недостатній вологості папір стає жорстким, крихкою, при надмірній - втрачає міцність, стає надмірно пластичної. 

   

                                                        Метал

Метали ( від грец. μέταλλον — «шахта», «кар'єр», «добування з надр землі»)^[1] — клас хімічних елементів і речовин з такими хімічними та фізичними властивостями:

·         добре проводять електричний струм і тепло,

·         непрозорі, але здатні відбивати світло (мають металічний блиск),

·         ковкі, що дозволяє надавати виробам з них потрібної форми тарозвальцьовувати їх,

·         пластичні, що дає можливість витягати їх у тонкий дріт.

·         при участі у хімічних реакціях є донорами електронів (віддають електрони).

З металів виготовляють лінійки, скрепки, пера для ручок,в кулькових ручках к

улька виготовлена з металу і має діаметр від 0,7 до 1,2 мм.

Кулькові ручки найдешевші, досить надійні і прості, а тому найпоширеніші, найпопулярніші інструменти для писання, які практично витіснили чорнильні пера.

 

                                                  Чорнило

Чорнило або атра́мент — рідка фарба, придатна для письма і/або створення зображень з допомогою письмових інструментів і штампів. Складається з води (чи іншого розчинника) та певного барвника.

Різнокольорові чорнила й ручка зі вставним пером

Гелеве чорнило

Довгий час (з найдавніших часів до середини XIX століття) чорнило було окремим^[1] від письмового інструмента матеріалом для письма — воно зберігалось у спеціальній ємності, чорнильниці, куди той, хто писав, вмочував кінчик пера чи розщепленої тростинки.

В наш час із чорнилом найчастіше зустрічаються при роботі з печатками й штампами, механічними самописцями, при письмі авторучками. Окремо слід згадати образотворче мистецтво и дизайнерські роботи, де чорнило може використовуватися для багатьох технік рисунка й відтиску штампів.

Також чорнило для письма перами, приготоване за особливими рецептурами, досі широко використовується при оформленні особливо важливих документів, наприклад, в органах влади і в нотаріаті.

В українській мові (як і в російській та ряді інших мов: грец. Μελάνη, фін. musta,швед. bläck) слово чорнило походить від слова чорний. Це пояснюється тим, що чорнила бувають здебільшого чорного кольору, хоча з найдавніших часів відомі чорнила різних кольорів.

                                                   Поліетилен

Поліетилен (-СН2–СН2-)_n — є карбоцепним полімером аліфатичного органічного вуглеводня олефінового ряду етилену. Термопластичний насичений полімерний вуглеводень; твердий, безколірний, жирний на дотик матеріал. Він легший за воду, горить повільно синюватим полум'ям без кіптяви. Поліетиленова плівка виготовляється з нафтопродуктів А от поліетилен та пет-пляшки — справжня біда для навколишнього середовища. Вони засмічують землю на 200 років вперед, бо саме стільки часу треба для їх повного перегнивання у ґрунті

 

                                              Барвники

Барвники — інтенсивно забарвлені органічні сполуки, придатні для фарбування різних матеріалів. Колір барвників залежить від того, що вони вибірно поглинають частину світлових хвиль видимого спектра, а решту відбивають.Хімічний склад барвників характерний наявністю в їхніх молекулах ланцюгів спряження (чергування простих та подвійних зв'язків) і ароматичних або гетероциклічних ядер з ауксохромами (див. Кольоровості теорія).

До середини 19 століття вживалися барвники рослинного або тваринного походження. Найважливіші з них алізариновий червоний з коренів марени та індиго синій з листя індигоноски. У 50-х рр. минулого століття одержано перші синтетичні барвники з вуглеводнів кам'яновугільної смоли: фуксин, мовеїн та інші. 1869 з антрацену було синтезовано алізарин, 1870 — індиго. Потім було відкрито азобарвники і сірчасті барвники.

На кінець 19 століття природні барвники були цілком замінені синтетичними.

Виникла нова аніліно-фарбова промисловість, яка до першої світової війни була монополізована Німеччиною (трест І. Г. Фарбеніндустрі). В нашій країні промислове виробництво барвників почалось лише після Жовтневого перевороту. Тепер відомо багато тисяч синтетичних барвників, з них у промисловості вживаються кілька сот.

                                       Пластилін

Пластилін (італ. plastilina, від дав.-гр. πλαστός — ліпний) — матеріал дляліплення. Виготовляється з очищеного і подрібненого порошка глини з доданнямвоску, сала та інших речовин, що перешкоджають всиханню. Буває різнобарвним. Слугує для виконання фігур ескізів для скульптурних робіт, невеликих моделей, виробів малих форм.

Питання про те, кого вважати винахідником пластиліну, є спірним. У Німеччиніним вважають Франца Колба (патент 1880 року), у Великобританії — Вільяма Харбута (патент 1899 року).

Пластилін використовується дітьми як матеріал для дрібного ліплення. Ігри з пластиліном сприяють розвитку координації пальців.

                                            Глина

Глина  (англ. clay, нім. Töne m pl)— пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинистих мінералів (каолініт, гідрослюди тощо). Тип глини виділяють за переважанням в ній того чи іншого глинистого мінералу. Глини становлять близько 50 % всіх осадових гірських порід земної кори.

Глини — землисті незцементовані гірські породи, утворені частинками розміром менше 0,01 мм переважно глинистих, а також інших мінералів, що здатні з водою утворювати пластичну тістоподібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає твердість каменю і міцніст

                                            Віск

Віск – органічна речовина рослинного або тваринного походження, утворена з естерів – вищих жирних кислот і вищих, переважно одноатомних, спиртів.

Бджолиний віск - це продукт, який виробляється восковими залозами бджіл і займає друге місце за значимістю після натурального меду. Віск виготовляють бджоли з натуральної рослинної сировини - нектару. Про корисні властивості бджолиного воску можна говорити годинами, це біологічно активна речовина, яка має бактерицидні і протизапальні властивості.

Рюкзак - поліетилен, пластмаса.

Зошити - деревина, целюлоза, метал (скріпки), барвники

Книги - деревина, целюлоза, барвники

Папка для зошитів - поліестер, пластмаса

Олівець простий - деревина, графіт, глина, віск

 кольоровий олівець
• Органічний барвник +
• пластифікатор (стеарин, наприклад, з якого роблять свічки) +
• тальк (до речі, найм'якший мінерал за шкалою Мооса)
каолін (біла глина, її використовують у виробництві порцеляни та в косметиці) +
• клей КМЦ (KарбоксіМетилЦеллюлоза) — сполучна речовина.
Ручка- пластмаса, чорнило, метал

Циркуль -  метал

Обкладининки - поліетилен

Гумка - каучук

Пластилін-  глина, віск, сало

Акварельна фарба- пігмент, рослинний прозорий клей — гуміарабіку або декстрину, які є водорозчинні.

Клей ПВА-  полівінілацетат, емульгатор (найчастіше полівініловий спирт),пластифікатор (дибутилфталат, дибутилсебаціанат) і дисперсійне середовище — воду.

Ножиці- метал, пластмаса