Правильні люди програють тим, хто щасливіший
Навчіть себе не бути відмінником, не бути першим, не бути переможцем. Дайте собі перепочинок бути собою. Дитині своїй дайте перепочинок - бути.
Помилятися, служити не вимогам і нормам, а натхненням і талантам. Цьому вчіть і дітей - свободи не бути ніким, окрім самого себе. Відмінник - роль. Її грати не складно, ти завжди повинен бути таким, яким тебе хочуть бачити вчителі, начальники і командири.
Правильні люди програють тим, хто щасливіший, а значить більш енергійний і жвавіший. Життя не вчить правилам, воно вчить, що час летить, камінь лежить, а ти змінюєшся. Дитина - це генератор майбутнього і ви її перший ступінь, її батарейка, її точка зборки, не вкручуйте йому важких деталей із зобов'язань зайвих і надуманих.
Навчіть себе не бути відмінником
Я викладаю у студентів вже п'ятнадцять років, це не багато, але я бачу в зрілих і дорослих людях дітей, бачу їхніх батьків і бачу, що навчання дизайну - це хороший маркер внутрішньої свободи. Дизайн - це вміння мислити можливим.
Тут недостатньо бути відмінником, тут треба бути незнайком, хуліганом і провалити тести, щоб знайти нове. Я бачу дорослих, навіть окремих педагогів, яким у дитинстві прищеплювали «бути правильним», не дозволяли рухати в кімнаті меблі так, як зручно, «їсти кашу».
Дітям не треба вчитися свободи, це їхній природний спосіб мислення.
- Дозвольте дитині і допоможіть їй посунути всі меблі у кімнаті так, як їй хочеться і в майбутньому вона змінить світ, стане частиною великого переміщення ідей і правил.
- Покажіть, що і ви помиляєтеся, багато чого не вмієте, але виправляєте і весь свій час вчитеся, для задоволення.
- Візьміть дитину за руку і поведіть до себе на роботу, покажіть свій світ, свій стіл, своїх колег. Якщо у вашій компанії таке неможливо - звільняйтеся, ви серед порожнечі і нісенітниці.
- Заходьте у світ дитини, сидіть на підлозі її кімнати і питайте про її малюнки, її історії, її друзів. Лягайте на підлогу, дивіться у стелю і розмовляйте. Якщо дитині вже за двадцять - їдьте разом в поля і лежачи у траві, просто мовчки подивіться у небо. Це небо тепер ваше - навічно, адже ви його розділили.
- Перестаньте нав'язувати дитині свої успіхи. Якщо ви дизайнер, не вчіть дитину малювати. Не вчіть її музиці, якщо музикант. Ще не зрозуміло, що краще для вашого сина чи дочки: велика кількість можливостей стати вами, або єдиний шанс стати собою. Але щастя у руках тих, хто зайнятий улюбленою справою, а не плететься у секцію, яку ненавидить. Життя сповнене обставин, де перемагають не чемпіони і не відмінники, а щасливі невдахи, повні надій і планів перевернути очікування оточуючих.
- Навчіть дитину любити. Розкажіть про свою любов, як ви зустріли її батька, як вперше побачили її матір. Розкажіть, що любити буває боляче, що треба вчитися прощенню, вчитися любити всупереч - тільки це дозволяє у житті не зламатися і не переламати кістки крихким почуттям.
- Дайте дитині самій вийти у двір з пачкою крейди і роздати її іншим. Нехай малюють на асфальті, пишуть, а ви здалеку, з іншої планети всесвіту дорослих дивіться, як ваш малюк стає собою. Собою без вас, але з вами здалеку. Так він проживе щасливе життя - іноді дивлячись у небо, згадуючи крейду, стіл, який рухав у себе в кімнаті сам, як лежав на підлозі з батьком і уявляв те, що стало його світом зараз - Вашим загальним світом.
- Не вчіть дитину бути генієм, не квапте знання, не вчіть п'яти мов. Спостерігайте у стороні, як вона дивиться на книги на верхній полиці, не допомагайте - дістане сама. Головне, щоб цих поличок ви дали їй достатньо.
Навчіть себе не бути відмінником, не бути першим, не бути переможцем.
Автор: Дмитро Карпов

ЖОВТЕНЬ
Стоять осики на узліссі,                                               
Тремтливі, голі та сумні,
Бо на зволоженій землі
Поволі тліє їхнє листя.
З туману скирта жовтобока
У небо нишком погляда,
І на чоло її сіда
Сонлива хмара сіроока.
А в лісі в їжаків на спинах
Під цокіт білочок рудих
Останні запашні гриби
Пливуть у шелесті осіннім.
А. Костецький



 ЖОВТЕНЬ І ЛИСТОПАД
Жовтень кликав листопада:
—  Брате, йди, потрібна рада!
Що робити маю я?..
Погиба краса моя...
Кучері мої злотисті
З верховіть вітриська бистрі
Обдирають кожен день,
Залишають голий пень.
Листопад на нього глянув:
—  В гості буду рано-рано
І тобі твою красу
В подарунок принесу.
Ніч минула; жовтий ліс
Похмурнішав і обліз.
Друга — й зовсім занімів,
Білу шапочку надів.
Жовтень сумно усміхнувся,
Вправо, вліво обернувся
І побачив: листопад
Марно не дає порад.
М. Калачуба


 

Покрова пресвятої богородиці!

Прикмети та обряди. 

 

„Покрова – це велике свято на всю осінь.До Покрови все треба поробити, до Покрови утеплити треба все: і вікна, і двері – поліпити припічок і призьбу, помазати долівку й вибілити все”.
В українському традиційному календарі Покрова визнається великим „годовим” святом, а тому працювати цього дня – великий гріх. Кожний поважний господар вважав справою честі закінчити до цього дня всі роботи на полі, а господиня – приготувати хату до зими. На того, хто не встигав упоратися до свята, поглядали з осудом: „Хто сіє по Покрові, той не матиме що дати корові”, або „По Покрові – сівба вдовина та сирітська”. Бо тільки немічні й самотні не могли вчасно впоратися з роботою.

Щоб тепло трималося в оселі протягом усієї зими, господині вдавалися до магічних дій та замовлянь, які з огляду на сьогоднішні газові проблеми не втратили, мабуть, своєї актуальності й можуть стати в пригоді сучасним господиням. Отож треба встати вдосвіта, до схід сонця встигнути розтопити в печі й швиденько затулити пічну заслонку із примовкою: „Покров, натопи хату без дров!” або „Заганяю тепло в хату, щоб нам всім не хорувати!”. 
важалося, що саме Покрова поділяє рік на теплу й холодну половини і символізує перехід із осіннього циклу календарних свят до циклу свят зимових. Народною уявою цей переломний момент у природі наділявся священними властивостями. Вважалося, що цього дня можна передбачити погоду на найближче півріччя. Після Покрови очікували „друге бабине літо” – кілька останніх у цьому році теплих днів. Є жартівливе прислів'я: „ Як були жнива – баба нежива, як прийшла Покрова, то баба жива-здорова”. На Покрову, кінчивши „літню роботу” в полі, жінки приступали до „зимової”, тобто бралися прясти, шити й вишивати. На більшості території нашої країни після 14 жовтня дівчата винаймали у якої-небудь удовиці або солдатки хату й розпочиналися вечорниці й досвітки, що тривали аж до Великоднього посту. На „вечурках” молодь не тільки розважалася співами й іграми, а й працювала: дівчата готували собі „скриню”, тобто посаг, що був обов'язковою умовою шлюбної угоди.

 Традиційно в Україні Покрова сприймається не тільки як велике релігійне свято, а й як свято національне. Особливо пишно його справляють у Києві, де щороку відбувається „Козацьке свято на Подолі” й урочистості, присвячені заснуванню Києво-Могилянської академії. У багатьох містах України відроджується традиція покровських ярмарків. Свято Покрови все більше усвідомлюється як загальнодержавне.

Сьогодні, 14 жовтня, за повір'ям, Божа Матір з'явилася у Влахернському храмі у Константинополі ще в 910 році. В цей день незаміжні дівчата вимовляють таку приказку і просять Матір Божу: "Покрий Землю сніжком, а мене хорошим муженьком! АМІНЬ!" За таку довгу історію свята Покрова Пресвятої Богородиці обросла численними обрядами, традиціями і прикметами. Самою головною традицією на Покрову вважалося закінчити всі польові роботи, врожай до цього дня повинен був бути зібраний. Народ відзначав цю радісну подію. З цього дня у всіх хатах та будиночках починали обігріватися і топити печі. Адже саме в цей день вважалося, що Осінь зустрічається з Зимою. У цей день у дівчат починався весільний сезон, вони чекали суженого і ворожили. Погодні прикмети на Покрову пресвятої богородиці: Якщо в цей день випав сніг - це вважалося до гарної зими і спокійного сімейного благополуччя. Помічали, що якщо почався відліт журавлів значить буде сувора зима. Вітер, якщо дув з півдня, також говорив про холодну і сніжну зиму. Якщо ж вітер був змінний - значить зима буде з відлигами. Так як Покрова Пресвятої Богородиці один з найважливіших церковних свят в цей день заборонялося працювати вдома і на городі, не можна лихословити, сваритися з людьми

Источник: http://u-news.com.ua/15269-pokrova-presvyatoyi-bogorodic-prikmeti-ta-obryadi.html
©

Ну от і все.
Почавсь осінній дощ.
І літо залишилося у згадках
Широких вулиць
І спекотних площ
Думки сплітались в невідомому порядку.

А ми ішли вперед.
Туди, де час
З калюж промоклих дивиться так щиро…

Нелітній дощ
В житті у нас почавсь.
Осінній, сірий.
Так. Осінньо-сірий.

           марина кузьменко

ОСІНЬ

Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград,
І різні яблука ренет
Солодкі стануть, наче мед.
Коли огляне баштани —
Надмуться гордо кавуни,
І запишається в хустках
Товста капуста на грядках.
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим: —
Заходь у гості, щедра осінь!

І. Кульська