Покрова пресвятої богородиці!

Прикмети та обряди. 

 

„Покрова – це велике свято на всю осінь.До Покрови все треба поробити, до Покрови утеплити треба все: і вікна, і двері – поліпити припічок і призьбу, помазати долівку й вибілити все”.
В українському традиційному календарі Покрова визнається великим „годовим” святом, а тому працювати цього дня – великий гріх. Кожний поважний господар вважав справою честі закінчити до цього дня всі роботи на полі, а господиня – приготувати хату до зими. На того, хто не встигав упоратися до свята, поглядали з осудом: „Хто сіє по Покрові, той не матиме що дати корові”, або „По Покрові – сівба вдовина та сирітська”. Бо тільки немічні й самотні не могли вчасно впоратися з роботою.

Щоб тепло трималося в оселі протягом усієї зими, господині вдавалися до магічних дій та замовлянь, які з огляду на сьогоднішні газові проблеми не втратили, мабуть, своєї актуальності й можуть стати в пригоді сучасним господиням. Отож треба встати вдосвіта, до схід сонця встигнути розтопити в печі й швиденько затулити пічну заслонку із примовкою: „Покров, натопи хату без дров!” або „Заганяю тепло в хату, щоб нам всім не хорувати!”. 
важалося, що саме Покрова поділяє рік на теплу й холодну половини і символізує перехід із осіннього циклу календарних свят до циклу свят зимових. Народною уявою цей переломний момент у природі наділявся священними властивостями. Вважалося, що цього дня можна передбачити погоду на найближче півріччя. Після Покрови очікували „друге бабине літо” – кілька останніх у цьому році теплих днів. Є жартівливе прислів'я: „ Як були жнива – баба нежива, як прийшла Покрова, то баба жива-здорова”. На Покрову, кінчивши „літню роботу” в полі, жінки приступали до „зимової”, тобто бралися прясти, шити й вишивати. На більшості території нашої країни після 14 жовтня дівчата винаймали у якої-небудь удовиці або солдатки хату й розпочиналися вечорниці й досвітки, що тривали аж до Великоднього посту. На „вечурках” молодь не тільки розважалася співами й іграми, а й працювала: дівчата готували собі „скриню”, тобто посаг, що був обов'язковою умовою шлюбної угоди.

 Традиційно в Україні Покрова сприймається не тільки як велике релігійне свято, а й як свято національне. Особливо пишно його справляють у Києві, де щороку відбувається „Козацьке свято на Подолі” й урочистості, присвячені заснуванню Києво-Могилянської академії. У багатьох містах України відроджується традиція покровських ярмарків. Свято Покрови все більше усвідомлюється як загальнодержавне.

Сьогодні, 14 жовтня, за повір'ям, Божа Матір з'явилася у Влахернському храмі у Константинополі ще в 910 році. В цей день незаміжні дівчата вимовляють таку приказку і просять Матір Божу: "Покрий Землю сніжком, а мене хорошим муженьком! АМІНЬ!" За таку довгу історію свята Покрова Пресвятої Богородиці обросла численними обрядами, традиціями і прикметами. Самою головною традицією на Покрову вважалося закінчити всі польові роботи, врожай до цього дня повинен був бути зібраний. Народ відзначав цю радісну подію. З цього дня у всіх хатах та будиночках починали обігріватися і топити печі. Адже саме в цей день вважалося, що Осінь зустрічається з Зимою. У цей день у дівчат починався весільний сезон, вони чекали суженого і ворожили. Погодні прикмети на Покрову пресвятої богородиці: Якщо в цей день випав сніг - це вважалося до гарної зими і спокійного сімейного благополуччя. Помічали, що якщо почався відліт журавлів значить буде сувора зима. Вітер, якщо дув з півдня, також говорив про холодну і сніжну зиму. Якщо ж вітер був змінний - значить зима буде з відлигами. Так як Покрова Пресвятої Богородиці один з найважливіших церковних свят в цей день заборонялося працювати вдома і на городі, не можна лихословити, сваритися з людьми

Источник: http://u-news.com.ua/15269-pokrova-presvyatoyi-bogorodic-prikmeti-ta-obryadi.html
©