ЖОВТЕНЬ
Стоять осики на узліссі,                                               
Тремтливі, голі та сумні,
Бо на зволоженій землі
Поволі тліє їхнє листя.
З туману скирта жовтобока
У небо нишком погляда,
І на чоло її сіда
Сонлива хмара сіроока.
А в лісі в їжаків на спинах
Під цокіт білочок рудих
Останні запашні гриби
Пливуть у шелесті осіннім.
А. Костецький



 ЖОВТЕНЬ І ЛИСТОПАД
Жовтень кликав листопада:
—  Брате, йди, потрібна рада!
Що робити маю я?..
Погиба краса моя...
Кучері мої злотисті
З верховіть вітриська бистрі
Обдирають кожен день,
Залишають голий пень.
Листопад на нього глянув:
—  В гості буду рано-рано
І тобі твою красу
В подарунок принесу.
Ніч минула; жовтий ліс
Похмурнішав і обліз.
Друга — й зовсім занімів,
Білу шапочку надів.
Жовтень сумно усміхнувся,
Вправо, вліво обернувся
І побачив: листопад
Марно не дає порад.
М. Калачуба