22 грудня-день зимового сонцестояння.
Цей день вважався не лише найкоротшим в році, а й найхолоднішим днем зими.

ЗИМОВА КАЗКА "КАРАЧУН" 

Коли настала Зима, дні стали зменшуватися, а ночі ставали все довшими і довшими. Злий дух Карачун послав на землю своїх помічників, дізнатися: коли Зима увійде в повну силу, щоб він міг вибратися на волю з підземного царства та розгулятися вдосталь. Першим пішов Ведмідь-шатун, обернувся він бураном і давай бродити по лісах, сніг піднімати та дерева ламати. А повернувшись, повідомив, що зарано ще. Сонце поки що занадто яскраво світить і все ж гріє, а ночі занадто короткі. Почекав-почекав Карачун і наступного відправив Вовка. Обернувся Вовк Заметіллю, носився з виттям по полях та лісах, а коли повернувся — розповів, що все не сильно змінилося. Що дні ще занадто довгі, а Сонце занадто тепле. Потрібно чекати. І терпів Карачун до самої довгої ночі. Дочекався, вилетів зі свого притулку, дихнув суворим морозом і відправився справи творити. Всю ніч він метався в завзятому запалі по лісах і полях, валив вікові ялини, заметами замітав дороги, морив все живе, що траплялося на шляху, але от до людей дістатись не зміг … Вони у своїх хатинках, як у фортеці: з теплою пічечкою! На ранок, з першими променями Сонця, поспішив Карачун геть. І сидить він у своєму підземеллі, чекає наступної, найдовшої і темної ночі. А вранці прокинулись люди і бачать: Сонечко на них визирає, Мороз іскриться за вікном, снігу за ніч до дахів намело!